Під прозорими водами Неаполітанської затоки археологи зробили відкриття, яке одразу захопило уяву істориків. Серед руїн давньоримського курорту Байя вони натрапили на добре збережену лазню. Вперше її помітили ще у 2023 році, але тепер вдалося повністю задокументувати й описати.
Усередині споруди досі збереглися фрагменти настінних розписів, а підлога викладена мозаїкою, яка тримається на невеликих цегляних стовпчиках. Це не просто декор, а елемент складної системи опалення – «супенсури». Давні римляни винайшли спосіб прогрівати приміщення гарячим повітрям, що циркулювало під підлогою та в стінах. Саме так у лазнях підтримували комфортну температуру. Дослідники припускають, що ця будівля виконувала роль лаконіка – римської версії сауни, де заможні відпочивальники могли розслабитися після насиченого дня.
Сліди великої історії
На підлозі – орнаменти, на стінах – тьмяні, але впізнавані фарби, а в археологів – версія, що ця споруда може бути частиною вілли Цицерона. Так, того самого Цицерона, якого ми знаємо зі шкільних підручників. Його промови в Сенаті вважалися взірцем красномовства, а його вілли – осередком інтелектуальних дискусій.
Якщо припущення підтвердиться, то Байя подарує світу унікальний матеріальний зв’язок із людиною, яка формувала політику та культуру античного Риму. І навіть якщо це лише одна з гіпотез, вона додає відкриттю особливого шарму: адже уявити Цицерона, який відпочиває саме тут, у розкішній лазні над берегом затоки, зовсім не важко.
Завдяки сірчаним джерелам із лікувальними властивостями Байя з II століття до н. е. стала улюбленим курортом римської еліти. Тут будували вілли багатії, сюди приїжджали полководці, тут влаштовували бенкети й відпочивали після воєнних походів.
Світло й тінь розкоші
Атмосфера Байї була особливою: мармурові колони, сади з фонтанами, розкішні бані, з яких відкривався вид на море. Тутешні вулиці пам’ятали голоси великих політиків і сміх римської знаті. Але поруч із розкішшю завжди йшла інакша сторона – інтриги, змови, суперництво. Байя була курортом, але й сценою, на якій вирішувалася доля Римської імперії.
Коли море забрало місто
Римська імперія впала, середньовіччя змінило світ, а Байя залишалася. Вона витримала війни та занепад, але не змогла протистояти природі. Через поступове опускання землі місто почало повільно зникати під водою. Десь між XVI і XVIII століттями частина Байї остаточно занурилася в глибини Неаполітанської затоки.
Тривалий час про неї згадували лише в старих текстах. Лише на початку ХХ століття місто знову відкрили для світу. У 1920-х роках археологи знайшли під водою мармурові статуї, які вражали ідеальним станом. Відкриття було настільки значущим, що тодішній італійський лідер Беніто Муссоліні навіть планував осушити затоку, аби відкрити місто повністю.
Байя сьогодні
Замість осушення Байя отримала інше життя. Сьогодні її називають одним із найбільших підводних археологічних парків у світі. Туристи можуть побачити затоплені вулиці й вілли з човнів зі скляним дном або під час занурення з аквалангом. Під водою досі видно статуї, залишки колон, мозаїки – місто, яке не втрачає своєї величі навіть у тиші моря.
Для археологів Байя – це безкінечне джерело нових відкриттів. Для мандрівників – шанс побачити унікальне поєднання природи та історії. А для історії Риму – нагадування, що навіть найгучніші символи розкоші можуть одного дня зникнути, щоб з’явитися знову вже в іншій формі.