Стамбульські ворота – значуща культурно-історична спадщина Туреччини часів Шовкового шляху, знову відкриваються для гостей в іранському місті Тебриз. Реконструкцією цієї старовинної пам'ятки зараз активно зайнявся муніципалітет регіону. Ця подія, безперечно, є важливим кроком задля збереження унікального культурного багатства обох країн.
Стамбульські ворота знаходяться на вулиці Айранчілар, у кварталі Емір Киз Тебриза. У минулому ворота були невід'ємною частиною торгових маршрутів в такі регіони, як Візантія, Анатолія, великі території Османської імперії і, звичайно ж, у Стамбул. У зв'язку з цим вони мали дуже важливе символічне та стратегічне значення своєрідного «вікна у світ», яке поєднувало основні держави та цивілізації тих часів.
Місто Тебриз, в якому розташовані Стамбульські ворота, в період правління династії Каджарів (1795-1925 роки) вважалося другою неофіційною столицею Ірану. Завдяки своєму вигідному географічному положенню та розташуванню на маршруті Великого шовкового шляху, Тебриз протягом багатьох століть був важливим регіональним центром та великим перевалочним пунктом, який з'єднував держави Сходу та Заходу і приваблював мандрівників й торговців з усього світу. Знаменитий Тебризський базар, який згадується у роботах багатьох середньовічних мандрівників, у 2010 році був включений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Згадуються у стародавніх літописах і Стамбульські ворота. Так, турецький мандрівник Евлія Челебі, який відвідав Тебриз у середині XVII століття, стверджує, що в місті всього було шість воріт, кожні з яких було названо відповідно до місця їх розташування. Однак Стамбульські ворота, що були найбільш значущими, стали винятком з існуючої традиції – вони отримали свою назву на честь важливого стратегічного напрямку торгового шляху.
У 1782 році, в результаті сильного землетрусу, що сколихнув Тебриз, ворота були практично повністю зруйновані. Однак завдяки зусиллям правителя того періоду Неджефу Каліхану Біглеру вони були ретельно відновлені, що ще раз підкреслює значення Стамбульських воріт як пам'ятника архітектури та «мосту» між Сходом й Заходом.