Шановні Колеги!

Після скасування Господарського кодексу України концепція нашої співпраці не зміниться. Порядок взаєморозрахунків і надалі буде регулюватися чинним агентським договором, ураховуючи нижчевикладене правове обґрунтування: 

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 2 Закону України «Про туризм» законодавство України про туризм складається з Конституції України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до них.

Майнові відносини в галузі туризму, засновані на рівності, автономії волі і майновій самостійності їх учасників, регулюються Цивільним та Господарським кодексами України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Дійсно, з дня введення в дію Закону України № 4196-IX від 09.01.2025, що відбудеться 28.08.2025, Господарський кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 18-22, ст. 144) втратить чинність.

Водночас основним регулятором договірних відносин є ЦК України, відповідно до положень якого і передбачене саме комерційне представництво (ст. 243 ЦК України).

Із системного аналізу норм чинного законодавства України, договір розглядається як юридичний факт, який породжує виникнення, зміну чи набуття цивільних прав та обов’язків. На підставі договору можуть виникати різні права (зобов’язальні, немайнові, речові тощо). Договором є зобов’язальне правовідношення, яке виникає внаслідок його укладення.

До загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, належать справедливість, добросовісність, розумність, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці засади регулюють конкретні правовідносини так, що кожен з учасників відносин зобов’язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов’язки, захищати власні права та інтереси, дбаючи водночас про права й інтереси інших учасників, зокрема передбачаючи можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших учасників.

За змістом ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони договору на власний розсуд можуть урегулювати в договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства. Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

Згідно з положеннями ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

До того ж ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Отож, обов’язковою умовою укладення непоіменованого договору є досягнення згоди сторонами щодо його предмета.

Однією з аксіом цивільного законодавства є те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тож після втрати чинності Господарським кодексом України, інститут комерційного представництва не припинить існування, а до правовідносин такого представництва, неврегульованих договором, будуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини доручення. 

Отож, втрата чинності Господарським кодексом України не є підставою визнання чинних агентських договорів, укладених між ТОВ «Тревел профешнл груп» та його турагентами, недійсними чи припиненими, оскільки норми нашого агентського договору є такими, що:

-        не суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

-        укладені при необхідному обсязі цивільної дієздатності унаслідок вільного волевиявлення;

-        спрямовані на реальне настання правових наслідків;

-        агентський договір сторонами не розірвано, а строк його дії не закінчився

Наша позиція також підкріплюється роз'ясненням Мінюсту: https://minjust.gov.ua/news/ministry/gospodarskiy-dogovir-poryadok-ukladannya-zmini-ta-rozirvannya?is_latest=true

Звертаємо увагу, що ТОВ «Тревел профешнл груп» продовжить співпрацю зі своїми турагентами на підставі чинних агентських договорів.